ГРАД 1, у, чол.
1. Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми. Інколи влітку під час грози випадає град (Фізична географія, 5, 1956, 91); Їй в обличчя вітер бив холодними краплинами, дошкуляв кульками граду (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 33); * У порівняннях. Сльози, мов град, посипались на землю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 18).
2. чого, перен. Велика кількість, численність. Не збігло й хвилини, як град картечі обсипає увесь пригород (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 72); Мати сяк-так відбивалася від граду запитань (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 5).
3. у знач. присл. градом. У великій кількості, багато
// Великими краплями, рясно (про піт. сльози). Піт градом котився з чола, заливав очі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 142).
ГРАД 2, а, чол., уроч. Город. В Путивлі-граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає (Тарас Шевченко, II, 1953, 336); В Київ-граді, у столиці, Галя в технікумі вчиться (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 47).