ГРАЦІО́ЗНИЙ, а, е. Повний грації, витончений у позах, рухах. Олеся вибігла на гайок і стала в граціозній позі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 134); Струнка, граціозна, легка, мов вітер, вона біжить стежкою, черкаючи білими рукавами колосся (Анатолій Шиян, Гроза… 1956, 484);
// Який відзначається витонченістю форми. Барвінковий вінок квітчав граціозну голівку (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 49); Він оглянув величний храм граціозної архітектури Растреллі (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 121);
// Витончено красивий (про художній твір і т. ін.). З приводу граціозної пісеньки «Утоптала стежечку» Шевченка якось запитували, чи не є вона фольклорним записом (Максим Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 11).
ГРАЦІОЗНИЙ
Тлумачення слова