ГРА́ЦІЯ, ї, жін.
1. Витонченість, краса в позах, рухах. З великою грацією вона повертала голову, дивилась то на одну сережку, то на другу (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 186); Її грація, витончена постать будили загальний подив (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 106).
2. перен., поет., заст. Надзвичайно красива жінка; красуня. — Ти й так повинен би співать, як бог, коли ся грація перед тобою! (Леся Українка, III, 1952, 458).