ГРАЧ, а, чол.
1. Учасник якої-небудь гри. Ляпали карти грачів, блищав мідний казан з чорної печі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 147);
// Той, хто любить грати в яку-небудь гру, знавець якоїсь гри. — Мабуть, не прийдесь [прийдеться] вам уздріти Таких грачів, як в давній час! (Іван Франко, X, 1954, 268).
2. рідко. Людина, що грає на якому-небудь музичному інструменті. Віола стогне під лучком … Схиливсь над нею юнак-грач І слуха [слухає] струн таємний плач… (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 286).