ГРА́БЛИЩЕ, а, сер., розм. Держално у граблів; держак. Василь.. зо зла так і швирнув граблі з конюшні. що валок дістав аж до кухонь, а граблище на три часті [частини] перебилося (Панас Мирний, IV, 1955, 173); Катерина сіла біля куми, обіперлася на граблище й замислилась (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 46).
ГРАБЛИЩЕ
Тлумачення слова