ГОВОРИТИСЯ, вориться, недок.
1. Бути сказаним, виголошеним; виголошуватися. Тут [у Ворохті] було ціле українське товариство, ..говорились промови, я мусив одповідати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 365); Як передати такі хвилини, в які нічого не говориться? Рубан мовчав, Ма не говорила ні слова (Юрій Яновський, I, 1958, 111);
// перен. Розповідатися, повідомлятися про що-небудь. Він навіть замугикав якусь пісню. В ній говорилося про башкирський аул, про красуню дівчину, про гірського орла гострозорого (Олесь Донченко, II, 1956, 36); В повідомленні Радянського Інформбюро від 7 серпня говорилося про вперті бої на Кексгольмському, Холмському. Смоленському і Білоцерківському напрямах (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 86).
2. безос. Мати бажання розмовляти, настрій говорити. Остап з Соломією сіли під вербою, але їм не говорилось (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 337).
3. Пас. до говорити 2. Дід мовчить, неначе не до його говориться (Нечуй-Левицький, I, 1956, 54); [Бугров:] Віжщ тобі говориться! (Іван Микитенко, II, 1957, 307).
♦ Як [то] говориться — як прийнято, як говорять. Голос її не був дуже сильний, але, як то говориться, «для дому» дуже приємний (Леся Українка, III, 1952, 502); Треба було, як говориться, «сховати гонор до кишені» (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 8).