ГОВІ́ЛЬНИК, а, чол., церк. Той, хто говіє. В церкві вже мало було говільників (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 439); Дехто з говільників намагався дістати відпущення гріхів даремно, вкинувши попові в тарілку, замість п’ятака чи гривеника, звичайний ґудзик (Олесь Донченко, III, 1956, 93).
ГОВІЛЬНИК
Тлумачення слова