ГО́ТУ́Р, а, чол., діал. Глухар. Дуже досвіта, ще й не зоріло, пішов дід Максим на засідку на готури (Іван Франко, VIII, 1952, 277); Чути, як десь далеко-далеко випадково вигукне рідкий тепер птах готур (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 258).
ГОТУР
Тлумачення слова