ГОСУДА́РИНЯ, і, жін.
1. Глава монархічної держави або дружина царя; цариця.
2. заст. Пані, володарка. [Печариця (услід Галі):] Не смію ослушатися [ослухатися] наказу государині серця мого і покірно схиляю голову (Панас Мирний, V, 1955, 153);
// Формула ввічливого звертання. [Бичок:] До всього я, государине моя, вчений, та ще й неабияк вчений! (Марко Кропивницький, I, 1958, 465).