ГОСТИННИЙ

ГОСТИ́ННИЙ, а, е. Який любить приймати і частувати гостей. Веселий, гостинний, він любив товариство і скоро зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та відводив там душу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 135); Нам цікаво було оглянути мисливський замок.., зазирнути в курні селянські хати, де гостинні гуцули завжди ладні поділитися шматком хліба і кухлем квасного молока (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 266);
//  Який виявляє гостинність. Вигляд людей був якийсь гостинний і привітний (Яків Баш, Вибр., 1948, 53); Не кидаючи роботу, вона одразу завела гостинну зо мною розмову (Степан Васильченко, II, 1959, 325);
//  перен. Про речі і предмети, пов’язані з прийомами гостей. За гостинним столом він розповідав, як у роки війни на Алтаї доводилося варити метал у зерноскладах, обладнаних наспіх під ливарню (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 84).