ГОСТИ́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до гостинець 1. — Привезу вам з Богуслава гостинчика, чогось моднього [модного] на сукню (Нечуй-Левицький, III, 1956, 165); Дідусь було по головці погладить її, гостинчика дасть їй якого, яблучко абощо (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 95); * Образно. Дозвольте сподіватися, що наше прохання не пропаде марно і що незабаром матимемо од Вас хоч невеличкого гостинчика для нашої збірки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 200).
ГОСТИНЧИК
Тлумачення слова