ГОСТРОТА

ГОСТРОТА́, и, жін. Властивість за значенням гострий. Попробував [професор] пучкою гостроту леза (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 165); Шкода, що ніс має зайву гостроту, заокругли його — і хоч портрета малюй для нащадків (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 292); Гострота нюхової чутливості лівої половини носа вища за праву (Радянська психологічна наука.., 1958, 21); Мабуть, єдиним в усій українській народній творчості є класичний за своєю лаконічністю, витонченістю і сатиричною гостротою анекдот, про «доброго попа» (Наука і життя, 6, 1959, 47); На службу показу героїчного характеру народу ставився й такий випробуваний жанр поезії, як балада, з її драматизмом і незвичайністю подій та гостротою почуттів (Історія української літератури, II, 1956, 186).