ГОСТРОСЛО́В, ГОСТРОСЛІ́В, слова, чол., розм. Людина, гостра на слово, на язик; дотепник. До обіду випивають «по лампадці очищеної», як каже гострослов псаломщик (Збірник про Кропивницького, 1955, 251); Тихона досада бере. Видатний гострослов серед молоді, чи він би знов не зумів подати слово на захист дівчини (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 352); Дотепно і цілком серйозно, трохи іронічно, оповідає гострослів Шкварковський про свої трагікомічні пригоди [у «Чумаках»] (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957 т 144).
ГОСТРОСЛОВ
Тлумачення слова