ГОРУВА́ТИ, ую, уєш, недок., діал.
1. Підноситися вгору.
2. Брати верх над ким-, чим-небудь. А в класі тим часом стояла ненастанна тривога, лунав крик, і плач, і лемент, а над усім горував дикий, майже ідіотичний регіт отця гумориста (Іван Франко, IV, 1950, 224); Співало нічне птаство, що над ним і досі гору вали многі солов’ї (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 325).