ГОРТА́НЬ, і, жін. Верхня частина дихального горла. З порожнини носа повітря проходить у дихальне горло — гортань з її голосовими зв’язками (Наука і життя, 5, 1960, 43); — Кому я кричу! Тарасе! — раптом на всю гортань гаркнув дяк (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 77).
ГОРТАНЬ
Тлумачення слова