ГОРОШИНА

ГОРОШИ́НА, и, жін. Насінина гороху. Кухарі другий раз уже піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин та лушпини (Іван Франко, II, 1950, 265); Якщо для посіву кожного року відбирати найкраще зерно, можна виростити просину завбільшки мало не з горошину (Іван І. Волошин, Сади… 1950, 190);  * У порівняннях. Упали великі, як горошини, краплини дощу, зашуміла злива, і над морем піднявся туман із бризок (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 324);
//  Дрібний предмет круглої форми. Важка сльоза заграла у її чорному оці, згорнулася у горошину і повисла на вії (Панас Мирний, I, 1954, 168); Рука в неї була сухорлява, з широкою долонею і твердими горошинами мозолів під пошерхлою шкірою (Петро Козланюк, Сальвія, 1956, 25); Плоди лимонники [китайського] — дрібні горошини, зібрані в довгі грона (Вечірній Київ, 25.VIII 1962, 4);
//  Кругла ця точка, кружальце на тканині.