ГОРОПА́ХА, и, чол. і жін., розм. Людина, яка постійно живе в горі, біді; бідолаха. Здорово знемагав на похмілля, не міг і голови звести горопаха (Борис Грінченко, II, 1963, 391); Не було в своїй стороні Федорові роботи. І він разом з такими ж, як сам, горопахами, не мало поблукав по світі (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 58).
ГОРОПАХА
Тлумачення слова