ГОРО́ХОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до горох 1. Сунеться, мов горохова копиця (Номис, 1864, № 8635); [Перший солдат:] Ми й так іздуру шуму наробили — Горохове опудало убили (Платон Воронько, Казка.., 1957, 24);
// Вигот. з гороху (у 2 знач.). Домішування 10—15% горохового борошна до житнього та пшеничного підвищує поживність випеченого хліба (Зернові бобові культури, 1956, 10); На столі заявилися стародавні польські страви… цілі гори локшини з сиром, горохове пюре (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 98).
2. Який має колір горох у (у 2 знач.); сірувато-жовтий із зеленим відтінком. Артилеристи вперше побачили зовсім близько сизі й горохові мундири ворогів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 39).