ГОРОДКИ́, ів, мн. (одн. городок, дка, чол.).
1. Спортивна гра, суть якої полягає; в змаганні двох команд по 5 чоловік у кожній, що намагаються меншим числом ударів вибити з города (у 2 знач.) всі наявні фігури; скраклі. У хатах пустіло, на дворі піднімався гук. Там уже строїлися одні в городки, другі в зайця, треті в свинки (Панас Мирний, IV, 1955, 113); Широкого розповсюдження гра в городки набула в роки Радянської влади (Спорт на Україні, 1958, 76).
2. Круглі дерев’яні курки для цієї гри; скраклі. Городки робляться з твердого дерева, здебільшого з берези.
3. тільки мн. Вишитий або змережаний візерунок у вигляді зубців. Змережування городками вживаються в тих же місцевостях, де й змережування черв’ячком. Вишивають городки різними кольорами (Українське народне художнє вишивання, 1958, 40).