ГОРОДЯ́НИН, а, чол., рідко. Житель міста. Баштан в його великий, славний — людей повно раз у раз — і городян і селян (Марко Вовчок, I, 1955, 309); Місто жило вихідним днем.. Городяни лишали місто, а на їх місце приходили люди з околишніх сіл, запруджуючи вулиці, площі (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 235).
ГОРОДЯНИН
Тлумачення слова