ГОРНУТИСЯ, горнуся, горнешся, недок.
1. Те саме, що пригортатися 1. Мелашка, як горлиця, горнулась до Лавріна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 313); Все тісніше горнучись одне до одного, ішли [Вустя і Леонід] кудись навмання (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 238); * Образно. З темного моря білява хвилечка До побережного каменя горнеться (Леся Українка, I, 1951, 149);
// перен. Відчувати потяг до кого-, чого-небудь; прагнути чогось. — Росте й горнеться [Сава] кудись… Та не до доброго й не до нас (Ольга Кобилянська, II, 1956, 21); Середульший [син] горнеться до пісні, скрипку дістав, по нотах вчиться грати (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 28);
// перен. Прагнути до зближення з ким-небудь. Горнувся він чогось до мене і я його вподобав: такий говіркий, про все розпитує, про все хоче знати (Степан Васильченко, I, 1959, 251); Як і кожний великий народ, весь час ти [український народе] горнувся до тих народів, які обстоюють конкретну істину і справедливість (Павло Тичина, III, 1957, 158); * Образно. Тільки тим недобра [земля], що не горнешся до бідного (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 16).
2. у що, діал. Закутуватися. Люди довкола горнулися в свій подертий убогий одяг (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 101).
3. діал. Скручуватися. Пелюсточки, ледве пробившись на світ, горнулися в дудочки (Олекса Десняк, I, 1955, 311).