ГОРНЯ́ТКО, а, сер. Зменш.-пестл. до горня. Він одніс горнятко на стіл та насипав у миску юшки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22); Взявши з вузлика горнятко з кашею, кавалок сала й кусень хліба, Лукія збиралась полуднувати (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 177); * У порівняннях. У саду тридцять шість рядів аґрусу, сливи-багрулі, груші сортові, мов ті горнятка на гілках (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 6).
ГОРНЯТКО
Тлумачення слова