ГОРЛОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до горло. За останні дні кашель став уже мокрий, се вже навряд щоб нервове, хіба що горлове (Леся Українка, V, 1956, 382).
▲ Горлова яма — яма для зберігання овочів, зерна і т. ін. За подвір’ям було скілько горлових ям (в них на зиму зсипали картоплю) (Збірник про Кропивницького, 1955, 28); [1-й вартовий:] Харчів нема куди дівать: сто горлових ям повнісінькі зерна (Карпенко-Карий, II, 1960, 258); Горловий горщик — горщик із звуженим отвором. — Та меду внеси, тільки не з горлового горщика, а з липівки, і налавник на покутті постели (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 202).
Горловий голос (крик) — те саме, що Гортанний голос (крик) (див. гортанний). — І пан Прушинський тут! — закричали дзвінкими, але не дуже тонкими, горловими голосами старі панни (Нечуй-Левицький, II, 1956, 69); Дужий горловий крик чорних птахів лине з високості (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 185).
2. діал. Карний, кримінальний. [Гутак:] Ну, пане господарю! Де ви? Тут, як то кажуть, до горлової справи доходить, а вас нема (Іван Франко, IX, 1952, 375).