ГО́РЛЕЧКО, а, сер. Зменш.-пестл. до горло. Увечері, де канівські гаї, Співали голосисті солов’ї, Співали так, що серце розривали, Вже натрудивши горлечка свої (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 95); Нарешті напився [Денис], набрав у пляшку води, заткнув горлечко пробкою із трави і хотів уже йти назад, як зненацька почув тихе подзвонювання велосипеда (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 245).
ГОРЛЕЧКО
Тлумачення слова