ГОРІ́ЛИЙ, а, е. Обпалений вогнем. Тхнуло цвіллю, пусткою та старою горілою цеглою (Степан Васильченко, II, 1959, 327); По балках палахкотіли вогняні гриви, і припах горілого бур’яну тягся від них по степу (Петро Панч, В дорозі, 1959, 215);
// у знач. ім. горіле, лого, сер. Те саме, що гар. Схопилась на постелі — і справді несе горілим.. А тої ж миті з вигону — бов, бов, бов, бов… загув дзвін на сполох (Андрій Головко, II, 1957, 426).
ГОРІЛИЙ
Тлумачення слова