ГОРІЛИ́ЦЬ, присл. Обличчям догори; протилежне ниць. Семен лежав горілиць, звертаючись із своїми питаннями до неба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 98); Він розлігся горілиць на колодках, заклав руки за голову і мріє (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 86).
ГОРІЛИЦЬ
Тлумачення слова