ГОРІ́ДЧИК, а, чол., діал. Городець. Онися взяла заступа і пішла копати в горідчику на квіти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 107); В горідчику шумів сухий бур’ян, погойдувались сухі стебла соняшників (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 126).
ГОРІДЧИК
Тлумачення слова