ГО́РЕНЬКО, а, сер. Зменш.-пестл. до горе. То так гіркі мої пісні, Як той бур’ян, де на безводді, В них — сум та горенько одні, Чи плач над долею, та й годі (Павло Грабовський, I, 1959, 189); Он сидить на щоглі чайка, Скиглить-галасує, Б’ється крильми і страшнеє Горенько віщує (Леся Українка, IV, 1954, 96); У натовпі тиша така, аж чути було, як біля огради хрупнули заломлені руки чиїсь і тихе: «Ой, горенько!» (Андрій Головко, II, 1957, 159).
ГОРЕНЬКО
Тлумачення слова