ГО́РЕЦЬ, рця, чол. Житель гір; горянин. Коли поставили на стіл десять повних кошиків винограду, добродушні горці оніміли від захвату (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 261); На устах стрункої путивлянки, В коломийці горця-юнака, В хорі нагородженої ланки — Легендарне ймення Ковпака (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 43).
ГОРЕЦЬ
Тлумачення слова