ГО́РДОЩІ, ів, мн. Те саме, що гордість 2, 3. Щасливий властитель нової сокири дивиться на неї з гордощами, з любов’ю (Іван Франко, IV, 1950, 193); — Ого-го! Наш Султан цілого трактора з болота вивезе! — з гордощами за коня притиснув Лимаренко (Євген Кротевич, Сини… 1948, 56); З ним [учителем] вона заприязнилася. Скинула з себе гордощі попаді (Лесь Мартович, Тв., 1954, 355); Засліплена гордощами, шляхта навіть у думці не припускала визнання будь-яких людських прав за тими, хто не був уроджоним [шляхтичем] (Петро Панч, III, 1956, 66).
ГОРДОЩІ
Тлумачення слова