ГОРБУВА́ТИЙ, а, е. Вкритий горбами, з горбами. Збоку з’являється горбувата поляна. Аж ген там, в кінці її, широкою стіною стоїть могутній ліс (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 122);
// З легкою горбинкою. Обличчя в нього було довгасте з трохи горбуватим носом і тонкими вигнутими бровами (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 250).
ГОРБУВАТИЙ
Тлумачення слова