ГОРБУ́Н, а, чол., розм. Те саме, що горбань. Низенький горбун пішов до воріт, несучи в душі своїй гнів і образу на Шумейка (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 105); Від радості горбун не знав, що робити (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 90).
ГОРБУН
Тлумачення слова