ГОРБО́ВИНА, и, жін. Невелике підвищення на поверхні землі; випуклість. Не одна є на Поділлі Сокіл-гора. Зеленим морем підіймаються вони поміж яруг і горбовин (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 542); На заваллю, де горби чергувалися з видолинками, трудно перезимувала озимина: від лугу вимокла, на горбовині, ошмалена вітром, вимерзла (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 266).
ГОРБОВИНА
Тлумачення слова