ГОРБО́ЧОК, чка, чол. Пестл. до горбок. На горбочку у садочку Біленькая хатка (Степан Руданський, Вибр., 1949, 71); Матвієві кожна деревина, кожний кущик і горбочок були знайомі (Мирослав Ірчан, II, 1958, 306);
// Те саме, що горбинка. Вона майже не змінилась, — та ж родимка на щоці, ніс з горбочком і завжди ніби здивовано підняті злегка брови (Олесь Донченко, I, 1956, 371).
ГОРБОЧОК
Тлумачення слова