ГО́НЩИК, а, чол. Учасник гонок. Останні кілька десятків метрів човен пролетів із швидкістю, якій могли позаздрити найкращі гонщики міста (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 130); * У порівняннях. Спинив [Грім] мотоцикла, висадив Гната і знову полетів до своєї контори, припавши грудьми до руля, розпластався на рамі, наче справжній гонщик на змаганнях (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 264).
ГОНЩИК
Тлумачення слова