ГОНО́РНИЙ, а, е, діал. З гонором (у 1 знач.). Іваниха — була то жінка гонорна, великого роду (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 54); Знав, що Марія роботяща та негонорна і — рішився [женитися] (Мирослав Ірчан, II, 1958, 275).
ГОНОРНИЙ
Тлумачення слова