ГОНГ, а, чол. Ударний музичний інструмент, що використовується в симфонічному оркестрі, а також прилад для подавання різних сигналів. За сценою глухо прогув гонг, і шовкова завіса тихо пішла вгору (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 244); Від чугунного [чавунного] гонга, що висів на вмурованій в стіні залізній жердці, долинув дзвін (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 117);
// Звуки, утворювані цим предметом. Раптом, пролунав низький мелодійний звук, трохи схожий на церковний дзвін. — Гонг, почали! —.. крикнув Петро Маков (Вадим Собко, Звич життя, 1957, 158).
ГОНГ
Тлумачення слова