ГОНЕ́ЦЬ, гінця, чол. Особа, яку посилають з терміновим дорученням, повідомленням; посланець. Аж нараз приносить гонець лист Страхині від матері, — у листі погані вісті (Іван Франко, XVI, 1955, 15); Прискакав засапаний гонець і сказав, що новгородці вже в Галичі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 243).
ГОНЕЦЬ
Тлумачення слова