ГОНЧА́К, а, чол. Гончий собака. Треба вам знати, що звір, — коли його піднімуть і поженуть гончаки, — робить коло (Остап Вишня, II, 1956, 122); * У порівняннях. [Вітровий:] Спитай у Ромапюка, чого трудоднів у кожного багато, а бур’яни на полях, а на фермах свині, як гончаки (Олександр Корнійчук, II, 1955, 220).
ГОНЧАК
Тлумачення слова