ГОМІНЛИВО. Присл. до гомінливий. Весняні граки, порушуючи урочистість, гомінливо клекотіли над вокзалом (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 494);
// у знач. присудк. сл. На березі завжди було гомінливо й людно (Зінаїда Тулуб, Людолови 1, 1957, 401).
ГОМІНЛИВО
Тлумачення слова