ГОМІНКИ́Й, а, е. Те саме, що гомінливий. В голові Раїсиній усе змішалося, і вона перестала слухати гомінку сторожиху (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); Вулиці гомінкі, повні народу, дітей і підлітків (Остап Вишня, I, 1956, 327); Ночувати доводилося десь у горах чи біля гомінких водоспадів Кзил-Су (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 145); Ось він [ліс], великий, ..гомінкий! (Іван Франко, I, 1955, 256).
ГОМІНКИЙ
Тлумачення слова