ГОЛИШ, а, чол.
1. Круглий гладкий камінець. Істотне місце в господарстві Усатівського поселення мало лиманне і морське рибальство, про що свідчать знахідки кам’яних грузил для сітей з окатаних голишів (Археологія, VIII, 1959, 97); Тиша. 1 тільки від моря чути час од часу мовби гарматні вибухи та скрегіт каміння голишів (Андрій Головко, I, 1957, 473).
2. перен., заст., зневажл. Про вбогу людину. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу (Павло Чубинський, V, 1874, 583).