ГОЛУ́БКА, и, жін.
1. Самка голуба. Сидить голуб на черешні, А голубка на вишні, Ой, скажи, ой, скажи, серце дівчино, А що в тебе на мислі (Українські народні ліричні пісні, 1958, 175); Туркоче сонце в деревах, голубка по карнизу (Павло Тичина, I, 1946, 95); * У порівняннях. Гандзя душка, Гандзя любка, Гандзя мила, як голубка (Пісні ти романси.., II, 1956, 47).
2. розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні). Ганнусю, рибко, душко, любко, Рятуй мене, моя голубко (Іван Котляревський, I, 1952, 84); Тим шляхом мандрував Ярема у Вільшану Голубку привітать, красу-свою Оксану (Агата Турчинська. Земле моя.., 1961, 16).