ГОЛОВИН

ГОЛОВИ́Н, а, е. Належний голові (у 3, 4 знач.).;
//  Стос. до голови. Дівчина пішла з двору. То була головина наймичка (Панас Мирний, II, 1954, 265); Панас Максимович оголосив з свого головиного місця: — Дорогі гості! Під пісню, кажуть, краще працюється і веселіше живеться (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 39).