ГОЛОВУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до головувати;
// у знач. ім. головуючий, чого, чол. Той, хто головує. Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений з шматка тонкої стальної труби (Павло Загребельний, Спека, 1961, 49).
ГОЛОВУЮЧИЙ
Тлумачення слова