ГОЛО́ВНИЦТВО, а, сер., діал. Кримінальний злочин; кримінальщина. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 93); — Люди, опам’ятайте мене, божевільну, бо ще головництво нароблю (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 75).
ГОЛОВНИЦТВО
Тлумачення слова