ГОЛОВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. З великою головою (у 1 знач.). Що за страшний був той дядько! Що за лихий! Мордатий, патлатий, рудий та головатий (Нечуй-Левицький, I, 1956, 74); Бувало, що за день йому щастило вловити й кілька рибин — головатих сомків чи якусь плотву (Іван Ле, В снопі.., 1960, 81).
2. З великою квіткою чи плодом на кінці стебла (про рослину). На всьому квадраті городу — помідори, головата капуста, обважнілі соняшники (Микола Рудь, Гомін… 1959, 125).
3. Який має здоровий розум; розумний. — Ну і головатий ти, Левку. І звідки ти всього набрався? Ми от теж учимося, а куди нам до тебе… (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 61).