ГОЛОВА́НЬ, я, чол.
1. розм. Людина або тварина з дуже великою головою; головач. В камеру заглянув одноокий головань, поморщив носа (Юрій Збанацький, вдина, 1959, 61);
// перен. Про рослину з великою квіткою чи плодом на кінці стебла. Гляньте.. на ряди голованів-соняшників, що розійшлися по межах, мов що загубивши (Степан Васильченко, II, 1959, 195).
2. Прісноводна риба родини коропових.