ГОЛОСИСТО. Присл. до голосистий 2. А Франка тому так голосисто і виводила свої веселі співанки, щоб на луки більше скликати хлопців та дівчат (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 80); * Образно. Широко і голосисто проявився талант Галина — полум’яного публіциста-памфлетиста в роки Великої Вітчизняної війни (Комуніст України, 8, 1962, 55).
ГОЛОСИСТО
Тлумачення слова