ГОЛОСНЕНЬКО, присл. Пестл. до голосно. Щебетне пташка раз чи другий голосненько — та й наче стеряється [загубиться] голосок у тому степовому розлогому роздоллі (Марко Вовчок, I, 1955, 332); Людей уже повно. Дзвіночок голосненько продзеленчав (Андрій Головко, II, 1957, 163).
ГОЛОСНЕНЬКО
Тлумачення слова